початок https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039107
ІІ частина
Тим часом долітали вже пернаті
В майстерню і виходили надвір
Вони в нових ошатних убираннях
І кожному доречний був підбір.
Бо Майстер той – художник досконалий
До кожної пташини мав підхід,
Враховував смаки та побажання,
Отримував дарунки кожен вид.
Бажали стати білими лебідки.
Цей колір справжній символ чистоти.
Для інших – чорний образ був мотивом
Ознаки сили й мужності внести.
Окрас папуг вражав різноманіттям
Від дзьобиків до кінчиків хвостів.
Палітра барв ясніла на пір’їнках,
Додому рій щасливих полетів.
Розмалював він гарно мандаринку.
Враз дика качка стала чарівна,
Сорочки стали жовтими в синичок,
Червоним – черевце у снігура.
Орел, шуліка, яструб, боривітер,
Сапсан та беркут інші хижаки
В барвистості не бачили пошани
Тому в окрасах стримані смаки.
Ось так ішли вони один за одним,
У певній послідовності. Павич
Зайшов в робітню здивувавши Майстра…
«Чому один? Свою дружину клич.»
Павич йому, – «Пробачте, та я знаю,
Умінню вашому немає меж.
Прикрасите мене, собі на славу
І Павочці красиво сукню теж.»
В натхненні Майстер до роботи взявся,
Створив наряд казковий Павичу,
А Павочці розкішну диво-сукню,
Павич на це, – «Від захвату тремчу.»
«Тримай міцніше, пташе, кладь безцінну,
До милої дружиноньки лети.
Лишається у мене трішки часу,
Щоб справу цю до краю довести.»
Барвисте птаство розліталось світом –
У тропіки, на дальні острови.
В Китай – фазани золоті летіли,
До Африки летіли журавлі.
Червоні кардинали на Гавайї,
В Нову Гвінею – дивопташечки,
Павич, у кігті взявши міцно сукню,
До Індії, в свій рідний дім таки.
У радощах верталися пернаті
Співаючи дорогою пісні.
Для них все відбулося наче свято,
Ще довго пам’ятатимуть ці дні.
далі буде…
