* * *
Душа її, мов скло, розбилася на скалки.
Життя шмагало скрізь в потоці днів.
Вона тоді була, немов весна-коханка:
Хотілось бути з ним в полоні снів.
Зірвались з уст його слова... Кохати вміла!
І в прірву полетіла вмить душа.
Вона його самотній світ все ж полюбила
Сміливо так, як вміла, як могла.
20.08.2024
