Дев'яності згадаймо вкотре,
Віддали злодюгам країну,
Ми закрили відтоді сонце,
І плиту поклали гранітну.
А рідненьку рвали на шмаття,
Грабували просто нахабно,
Незалежна вибрала щастя,
Та в імлі воно все зникало.
Україну, як Божу квітку,
Із любов'ю будь-що берегти...
Продали, й продалися бісу,
За кордоном купили хати.
На нулі вас зібрати б усіх,
Вперед, ненажери й вандали,
Лиш довіри нема до щурів,
Пізнали чиї ви васали.
Нескінченні у світі біди,
Бо шулікам ділити скарби,
Як терпіти знов людям війни,
Та втім власне, було так завжди...
Актуальні, зворушливі рядочки,
які нікого не залишають байдужим!
Державою кермують корчмарі,
за Україну гинуть козаки,
за 400 років нічого не помінялося.
liza Bird відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сильний вірш! Правдиво! Майстерно!
На жаль,ще довго ми будемо перероджуватися до нормального життя.Все у божих руках...Нехай віра у очах, на краще життя ніколи не зникає!
Дякую!
liza Bird відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую п.Ніно за такий емоційний коментар.Все буде Україна!