Суміш сліз і гіркоти, відрази, смутку
отруїла тіло матері поволі ртутно,
Накип від очікувань осів на тілі,
Посмутніли очі, потемніли,
Наростали сумніви, а віра гасла,
Хоч навколо з рупора звучали гасла
Про майбутнє світле, променисте,
А земля вкривалася тілами, як намистом...
