Ідуть дощі,це не дарма,-це плаче Україна.
Це сльози діточок від бомб і матері за сина.
Це з піднебесся для русні на голови прокляття.
І з кожним днем росте наш гнів,обура і завзяття.
Що вам до нас,до наших мрій,до нашої свободи?
Не зруйнувати вам,кати,української вроди.
Не зрозуміти вільний дух,що в нас живе віками.
Що все ж існує на землі різниця поміж нами.
