На свята Зелені хату заклечаю
У квітки та зілля, у гілки дерев.
Причіпок і двері – у смарагдах чарів,
Аромат полину – темне прибере.
Зелень у оселі з божника до печі,
У любистку, м’яті вся долівка є.
Кажуть, що «клечання» душі із далечі
Пращурів гойдає, сили додає.
Клен, верба, береза, береста з горіхом,
Дуб, чебрець, лепеха, пижмо та аїр –
Від пожеж, недугів захистять від лиха,
Стануть оберегом надміцним твоїм.
Бога величаймо! Ладьмо між собою!
Щоб відвів від нас Він біди та печаль.
На врожай, добробут, на життя без воєн
На свята Зелені Літо Бог клечав…
Памятаю нашу стареньку хату, за образи (ікони) ми клали пучки васильків, м"яти, а підлогу встеляли пахучим татарським зіллям (Аір- корінь), кожна оселя перетворювалась в казку! І нас казали "заклечати хату".
Добре.
Пробачте мені за вислів,
В першому рядочку вірша замість слова заклечаю, поставити слово - хату уквітчаю чи заквітчаю, вони більше підходять до неживого предмета.
З повагою Володимир.
Я подумав, що слово, заклечати, практично воно тепер не вживається і відповідно зміст вірша приховується незрозумілим словом. На мій погляд, йдеться про конкретний предмет - хату й уквітчати хату яскравіше приймається. Пробачте.
З повагою, Володимир.