Сльозою блисне перше слово,
Заграє біль у животі —
Це ніч безсонна каже знову
Прогнати спогад по житті.
Вологу ока витре вітер,
Котрого подихом створю,
І два вікна все будуть зріти —
Чекати вранішню зорю.
І цим безсонням вип’ю чашу
Своїх думок, своїх чуттів,
Й до них промовлю вранці: «Вашу
Печаль і тугу зрозумів».
13-16 квітня 2009
