І знову поцілунки,
Доторки,
Мовчання і неспані
Очі.
За стінами сховались
Мороки,
Їх час минув, вмостились
Ночі
Чи на пирину, чи на
Сіно,
Хоч підмостивши місяць
Під чоло,
Не спиться нічі
Все одно.
Як тісто місить постіль
Тіло,
Подушку б'ють думки за
Діло,
Із боку на бік, як в'юни,
Вовтузять нас безсонні
Ночі
І, наче в морі камінці,
Під місяцем займуться
Очі,
Розплющенні, як гроші із
Металу.
Безсоння нам підкине
Жару
І знову ми на білій
Стелі
Малюєм мороків на
Скелі,
Вони привітливі такі,
Негаласливі
І зранку всі ще заспані,
Ліниві,
Неначе котики потягнуться,
Зівають,
Десь добрих снів, десь ранку
Всім бажають.
Олександр Кармишев
07.02.2022
