Прекрасні миті позичаю в осені
Листок яскравий з дерева летить,
Навіть калюжі, ще в небесній просині
Осінній грім, десь в небі гуркотить.
Розквітла ніжна квітка серед поля
Та й одиноко мерзне на вітрах,
Мандрує світом перекотиполе
Здається, що не відає про шлях.
І час від часу хмурить брови небо
Дощ сльози-струни тягне до землі,
В ці дні роки нагадують про себе,
Що наче листя тануть в цій імлі.
Галина Грицина.
