Пишу, вам, до зустрічі, заодно і прощаюсь.
В літню ніч, за прочиненим навстіж вікном,
Чуєш, як млосно зітхають іриси
Розливши в опівніч блакитне вино.
Чуєш, як сойка заходиться сміхом,
Чи тільки здається і плаче в розпів,
Неначе навмисно підкреслює тишу,
Щоб тільки забути її не посмів.
