|
Відлітають, так рано журавлі
Сини, що захищають нас у бою.
Вони пролили кров на землі
За Україну, Батьківщину свою.
Змарніла голубка стара мати
На колінах сина стрічає.
Відкрила навстіж двері до хати
Плаче ,колискову співає.
Посивіли від дощу небеса
В труні лежить козак молодий.
Високий стрункий ,як в клена краса
Лежить у труні, немов живий.
Зчорніла голубка стара мати
На колінах сина стрічає.
Відкрила навстіж двері до хати
Плаче ,колискову співає.
Прошу панове, зупиніть війну!
Хай не згорає від град Вкраїна!
Хай голуб миру принесе весну!
З війни стрічає мати сина.
Був у мами син єдиний один
Ридає опухли від сліз очі.
Схилилась ,як тополя між калин
Голосить за ним до півночі.
В останню путь проводжає сина
Згасло для неї сонце на землі.
Дме в очі вітер, і хуртовина...
Сумну пісню співають солов'ї.
А вража куля серце пробила
Душа злетіла у інший світ.
А з мертвих квітів зросла могила
Сину,який цвів як маків цвіт.
---------------------------------
ВЖЕ ДЕСЯТЬ ЛІТ ВІЙНА
А вже десять більше років,
Як йде війна в Україні.
Тривають бої жорстокі
віє вітер в очі сиротині.
Йдуть в стрій воїни - титани
Захищають нас від ворогів.
У крові смертельні рани..
Втрачаємо найкращих синів.
Вони взяли в руки зброю,
Одягнули на груди бронежелет.
Земля вся залита кров'ю
Від спалаху вогню ракет.
Села, міста горять у вогні
Літають, як рій ракети.
І гинуть найкращі на війні
Митці, актори, поети.
В степу ревуть, гудуть гради,
Втомилась земленька від болю.
Все спалюють канонади,
Рвуть з коріння дуба, тополю.
Там стеляться сірі дими,
День і ніч гудить тривога.
Тут ходить смерть поміж людьми,
Одна надія, лиш на Бога.
‐-------------------------------------
НАРОДЕ , ЧОГО МОВЧИШ?...
Ну, скажіть, за що пролита кров на Майдані?
За що, воює солдат у бою на війні.
Щоб ми, були нація... а не раби гнані
і щоб кожен був господар на своїй землі.
Знову у раді огидні свині ізгої
Всякі зайди, які у Дніпрі мутять воду.
Віддають шану і честь славним героям
Всі встали , а мурло іде проти народу.
Сидить у тепленькім місці як прикутий
Сопе засмаглий кабанчик... очима моргає
Ніхто не підняв за вуха у цей час лютий...
Не штовхнув у плечі ...Хай дармоїд не дрімає.
Ніхто ,не промовив слова... Змовчали всі
Так ,як би не бачили вчинку паразита...
Замаскувався яничар сидить у теплі.
Живе на широку ногу... і їсть, з корита
Народе, чого мовчиш - безродній істоті?
Завтра ,він буде тобі стріляти у спину.
Герої віддали життя - Мати у скорботі
Скажіть, хто від ворогів захистить Україну?
М ЧАЙКІВЧАНКА
СКАЖИ РОСІЄ?
О , Скажи росіє, жабо у болоті?,...
Яких на світ ти наплодила істот?...
Оту синю тварь , що конає в мерзлоті...
Катюг -вбивць ,що нищить невинний народ.
О скажи росіє, царице повіє?...
Ти на кістах будуєш вежі, свій дім.
Впадеш на дно ,як тричі когут запіє...
Твій рай стане пеклом згорить все у дим.
О скажи росіє, хто в тебе на троні?...
Якого обрала ти собі царя ?...
Отой, що ходить у золотій короні
І хреститься тричі біля вівтаря.
Росіє, ти прийшла не з миром з війною,
Спалюєш села, міста у руїни.
І топчеш градом житні поля ногою...
І вбиваєш мій народ - цвіт калини .
Росіє ,на твоїх руках невинна кров
Сієш градом лихо, біду, тривогу...
Ти вбиваєш маленьких дітей за любов...
Життя дароване на землі Богом.
Пам'ятай, що за злочин треба платити
За пролиту кров і сльози матерів.
Ти - ніколи не зможеш руки відмити
Проклята навік, до кінця своїх днів.
Думаєш сховаєшся від правосуддя,
Як вищий суд Бога буде тя судити.
Він зніме медалі золоті з погруддя,
Будеш у пеклі, у вогні горіти.
О скажи росіє, звідки вітер віє?...
Чи не з тих країв , де оселивсь шаман.
Там вічна мерзлота і сніжна завія...
У крові купається вбивця - тиран.
Росіє , з рота летить піна від олжі...
Від заздрощів прогнило твоє нутро.
Штампуєш зброю і точиш гострі ножі
Твій корабель "москва" йде під воду на дно.
Кат - кровопивця від смертей шаленіє
А заповідь божа глаголить "не вбий".
А скажи, що чекає тебе Росіє?...
Коли воює стільки літ - цар лихий .
А Україна кладе на серце руку
Стрічає героя на щиті з війни.
І плаче ревно від горя і розпуки...
Бо йдуть у засвіти найкращі сини.
+_____________________________
Пишу тобі світе листа в одверті,
Щоб відчув ти біль за крок до смерті.
Як син України кров проливає,
Своїми грудьми світ захищає
Матінка одягла чорну хустину
В яму ховає свою дитину.
І на очах наче свічка згорає,
Колискову синочку співає.
О спи, мій синочку, моя дитино !?
Посаджу на могилі калину.
Хай до неї пташина прилітає!
Про Україну пісні співає .
У сніги йду в зиму люті морози,
Плаче небо дощем і ллє сльози.
Я вже не живу, а існую сину,
Бо ти рано білий світ покинув.
Матінка плаче, згорає, як свічка,
Став для неї ясен день, як нічка.
І вона білого світу не бачить,
За сином мліє, ридає , плаче.
О сину, ти моя радість і печаль!
Ти злетів ,як птах рано в синю даль.
І завдав на старість страждань і болю ,
Боровсь за майбутнє кращу долю.
Стоїть на вітрах мати, як билина
У сиру землю віддала сина.
Зима сліди замітає снігами,
мати сина вмиває слезами.
Виріс гранітний камінь цвіт калині,
Тут спить вічним сном син в домовині.
Золотом написане його ім'я,-
За Україну син віддав життя.
Жінка в чорному зчорніла, як земля,
На плаху віддала своє дитя.
Згасло навіки сонечко в тумані,
На могилі цвітуть айстри ранні.
Хата спорожніла плаче калина,
Щодня ходить на могилу сина.
Вона ростила сина не для війни,
Щоб йому всміхались дочки, сини.
Вишивала рушник на щастя сину ,
Щоб привів до вінця він дівчину.
Зруйнувала, спалила мрії війна ,
У сирій землі спить її дитя.
На могилі сина запалює свічки,
Сидить в нього до темної нічки.
Виглядає у снах сина до хати ,
Стрічає весну в смутку журбі мати.
3-----------------------------
Прийшла хижа орда у нашу хату
Насіяла ракет на села міста
Вигнала на мороз дитя і мати
Спалила в попіл наш рай - наше життя
В останні дні лютня на краю зими
Москаль на світанку розбудив від сну
Голосить тривога за крок до весни
Стають у стрій найкращі йдуть на війну
Горить у вогні моя Україна
Ворог градом стирає з лиця землі
Вириває живе серце у сина
І спалює хліб колоски на ріллі
Йде в нас війна більше десяти років
За землю мову молитовний храм
У матерів живі рани глибокі
І ллється кров синів до болю до ран
ID:
865465
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.02.2020 20:01:51
© дата внесення змiн: 08.12.2025 11:42:40
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
