сонце мов яблуко переспіле
тягне полотна небесні у вени
по них господні локомотиви
несуть тепле серце до тебе
від мене
переплели артерію з вибухом
заколихали маршрути тромбів
дихання мо́є ідентичне вивихам
солодко гріється у тво́єму горлі
холоднім
і не вернутись й не повернути
хочеш – біжи а хочеш – стій
бо саме зараз я мав би все забути
щоб позбавити тебе ішемій
але ні
