Не спокушай мене, не спокушай.
Цей фарс сьогодні недоречний.
Не мрій про зустрічі нічні потай,
Проймає звуків суперечка.
Не спокушай мене, не спокушай,
Стихає музики причуда.
За вітром котиться сухий курай
У коливаннях амплітуди.
Не спокушай мене, не спокушай.
Мара це в опустілій залі.
Вже сонця сніп приліг на виднокрай,
І доль розписані скрижалі.
Не спокушай мене, не спокушай.
Ілюзії проходять з часом.
Хоч припікає туги вогнеграй,
Черниця-ніч блукає в рясі.
Щиро дякую. Не слухала російських романсів, мабуть, років 30. Задуму написати романс не було, бо з словами "фарс", "амплітуда" якось не стикується. Але, може, колись напишу український романс, якщо натхнення з*явиться. А поки що послухала Янівського. Краса!