ШЛЯХ ДОДОМУ НАЙМИЛІШИЙ
О ,ненько Україно моє рідне село!
У світах ,від туги сумую без тебе.
Я лечу,де б'є цілюще джерело.
Де цвіте калина синє синє небо.
О я так люблю,тебе мій раю земний?!
Бо тут родилась,виросла і жила.
Прости,що полетіла у край чужий
Шукати, долі...і не моя тут вина.
Дорога додому найкраща з доріг
Там, де пройшло дитинство юні роки.
Тут у світлиці рушники мамин оберіг
Залишили ,Різдво у душі назавжди.
Вертаю ,до тебе мій раю через літа
Де Отчий дім ,знайомі друзі родина.
столітній дуб віттям підпирає небеса
Зігріє ,душу мова пісня солов'їна.
Від спраги ,нап'юсь з криниці водиці
сяду ,в холодочку біля калини.
защебечуть , пісню про маму птиці
обнімуть ,під своє крило сиротину.
А тут біля хати, тато посадив сад...
Горіх ,яблуню ,і грушу солодку як мід.
Вишню, і білий й синій виноград.
Що солодять уста,причащають з віт.
А Шлях,що веде додому в Отчий дім
Є ,від усього на світі наймиліший.
Поспішайте,поки батьки живуть у нім
Принести ,щастя на поріг найрідніший.
М Чайківчанка.
Чарівні, душевні рядочки! 
