Ти загубився - тисячі разів,
У просторі, у часі, у словах,
У спогадах, у безлічі зусиль,
Спрямованих... на що? коли? і як?
Не пам'ятаєш. По чолу вітри
Розносять попіл спалених думок.
Чому забув? Навіщо не зберіг?
Чи не хотів, а, може, не вдалось?
Цього не знаєш, бо минуле - дим,
Який у шквалі нинішніх пригод
Розтанув геть. А ти стоїш один,
Загублений собою
Дон Кіхот.
