Осінь, туга, медитація,
сірість неба, абстракція,
і лимон у чаї мов зірка...
А життя лишень позлітка
чогось темного крихкого :
може сенсу варівкого,
що ламається в друзки,
та поскрипують думки...
І рипить вже перший сніг
по чорних контурах землі,
як радість, хоч би не остання.
