Надія, марево ночей
Чому нема між тінью світла?
Житя, як вид недоспаних очей
Його краса і зовсім не помітна
Надія, поштовх в вже забуте
Нещастя до майбутнього прикуте
І не ворушиться, бо знає, пропаде
Надія плаче:"Серце де?"
Роками заплямоване, навмисне
На дні життя лежить щастя намисто
І буде там лежати доти
Поки не відчує добра дотик.
