Ніна Заєць
Є в місті храм.
Є в місті храм,дитячих душ вінок.
Тут півстоліття музика лунає.
За руку нас сюди приводить Бог
І перед нами двері відчиняє.
Тут плаче скрипка, тут звучить баян,
Маленька грація свій перший вальс танцює.
Тут море відчуттів .Ні! Океан!
Хтось фарбами своє життя малює.
І спинить час твого життя ріка,
Коли відчує струн чарівний дотик.
Можливо, зараз генія рука
Бере свою найпершу в світі ноту.
І педагог твоє побачить Я,
Вже з перших кроків, з самого порогу.
І пролунає пісня соловꞌя
З дитячих вуст і поведе в дорогу.
Життя,мов клавіш чорно-білий ряд:
Довіра,радість і розчарування.
Та в людях завжди будеш відрізнять,
Як в нотах, фальш від чистоти звучання.
Це, мабуть, присвячення музичній школі. Дуже сподобалося, мудро і з любов'ю 
.
