Ловила пальцями ніг траву.
Розповідала щось про свої
невидимі крила.
Усмішка не покидала її лиця
ні на мить.
Смішна і мила.
Вона їла полуницю, дивилась
на мене, курила.
Бачила, що я її не чую.
З якої ж ти планети,
дівчино?
Як мені пізнати тебе краще?
Карбую твої слова в голові,
хай не всі, бо більше тішу
свій погляд.
Твоя рука в моїй руці,
солодкий поцілунок, мов морквяний сік.
Так ось, як зводить двох
людей пікнік...
