Люди як музичні інструменти, кожен має своє неповторне звучання.
Перестаючи щось цінувати, ми дешевіємо самі.
Будь-яка подія, то просто подія і лише час визначає її важливість.
Що спільного між серцем і ядерним реактором? І перше, і другий може вибухнути.
Діти бояться бабайки, дорослі бояться самотності. Отже самотність то бабайка для дорослих.
Казки - дзеркало що відображає реальність.
Ганятися за ілюзіями ніби ловити метеликів сачком. Потім кожний має свою колекцію "трофеїв".
Мудрi роздуми Iрин Ка. Досить тонко, оригiнально ви пiдмiтили. Але ж дiти дорослих самотнiстю не лякають, а про дiда Бабая часто самi дорослi дiтям нагадують.
Тiльки от у назвi ви написали слова "в голос" окремо, а набагато правильнiше писати разом - "вголос". А також у 3 реченнi у вас слово "подiя" - дуже близько одне вiд одного знаходиться одне й те саме слово, якось не зовсiм звучить. Може вам тут друге слово "подiя" замiнити на "збiг обставин". А також тут слова "будь-яка" правильнiше буде через дефiс - "Будь-яка подiя - це просто збiг обставин i лише час визначае ii важливiсть".
Дякую, Дмитре, за корекцію. Стосовно "подія", то ваш варіант міняє зміст думки і вона вже не моя а Ваша . Кожна з цих думок це такий собі опис до моїх віршів. Наприклад: перша думка - до вірша "Старенький рояль", друга - до вірша "Незвичайний..." і тд. Сподобалось Ваше розмірковування стосовно діда Бабая, під таким кутом я ще ситуацію не розглядала