Покриється небо у зоряний пил
І вигнеться гілля канвою.
Тебе я почую проз тисячі миль.
Відлуння,
Відлуння,
Відлунням я є із тобою.
До тебе торкатись, де б ти не була,
Зумію завжди, ми ж - удвоє.
І знов нас любов в райський сад повела.
Ми - ніжність,
Ми - ніжність.
Немов, ми є ніжність - обоє.
І навіть в країні, де темінь й зола,
Де згинем зі смертю в двобою.
Я знаю - нас доля назавжди звела.
Ми - пам'ять,
Ми - пам'ять.
Ми зоряна пам'ять - обоє.
Оригінал
Эхо любви
Покроется небо пылинками звезд,
и выгнутся ветки упруго.
Тебя я услышу за тысячу верст.
Мы - эхо,
Мы - эхо,
Мы - долгое эхо друг друга.
И мне до тебя, где бы ты не была,
дотронуться сердцем не трудно.
Опять нас любовь за собой позвала.
Мы - нежность,
Мы - нежность.
Мы - вечная нежность друг друга.
И даже в краю наползающей тьмы,
за гранью смертельного круга,
я знаю, с тобой не расстанемся мы.
Мы - память,
Мы - память.
Мы - звездная память друг друга.
Р. Рождественський
ех... шо мені робити, Феє?.. не хочу і навіть боюся Вас розчарувати, але ж - ехо - нашою мовою - луна... звідти - відлуння... "ми - відгук" - та звучить глуховато, як для співання, ну і "моє" - наголос на "є"...
гарний досдівний переклад, але може Ви захочете переосмислити ті рядочки, які на дослівний переклад "не погоджуються"... знайти "образний відповідник" за контекстом
певно, ви образитеся... то я вже вибачаюся і - більше не буду...
Отакої! Я помилилася якщо чесно, то і не знала, що - ехо - чужоземного походження. Мабуть, попередні коментатори теж не знають, бо схвалили моє творіння. Щиро дякую Вам, пані Валю, за правку!
А от у слові "моє", де наголос на "о", я була цілком впевнена! У нас так і вимовляють при розмові. Але зміню теж, щоб було правильніше, по-літературному
Як можна ображатися за допомогу? Щиро дякую Вам за слушне зауваження і навчання!