Це неправда, що лікує рани в серці час.
Лиш бинтує милосердно, щоб вогонь не згас.
Ти від того болю ліків не шукай,
У молитві з Богом тихо розмовляй.
Попроси, що хочеш, поділись, що є,
І впусти той спокій, що Господь дає.
А написане на долі треба пережити,
Час всьому: сміятись, а тоді тужити.
Так от рік за роком котиться життя,
Час рубцює серце вже без вороття.
Зашпорами в душу, вросте мозолем,
І терпким солоним запече той щем.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
Так, це правда,Зою, не лікує час. Але Ви, певно, відчули утіху, звертаючись до Всевишнього у молитві. Я теж знаходжу відраду, благаючи у Бога поради. Хай Він і далі укріпляє Вас, потішає і стане найкращим Другом.
Як часто раниться серце,то залишаються нажаль сліди,рубці і не завжди обіди можна викинути з душі,хоча і прощаєш комусь помилки ті.Гарно написали!Успіхів Вам!!!