Це неправда, що лікує рани в серці час.
Лиш бинтує милосердно, щоб вогонь не згас.
Ти від того болю ліків не шукай,
У молитві з Богом тихо розмовляй.
Попроси, що хочеш, поділись, що є,
І впусти той спокій, що Господь дає.
А написане на долі треба пережити,
Час всьому: сміятись, а тоді тужити.
Так от рік за роком котиться життя,
Час рубцює серце вже без вороття.
Зашпорами в душу, вросте мозолем,
І терпким солоним запече той щем.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2017
автор: Зоя Журавка