Ридала Смерть на грудях Музи.
Знов до роботи кличе Горе.
Побитий Сум лежить у лузі
Та Щем Душі тремтить прозорий.
Навіщо клята та турбота
Навіщо всіявся розбрат
Без вихідних ота робота
Коли вбиває брата брат.
Ізнов жнива між душ полеглих,
Коса колосся прорідила.
На полі Сум поліг нестерпний,
Та мати раз нас народила.
Нас народила та кохала,
Та все молила, щоб Він спас.
Дарила пестощі, не знала
Що будуть злі жнива у нас.
Впаде колосся під косою,
Туманом впадуть Душі в лузі.
Я бачив, вражена Бідою,
Ридала Смерть на грудях Музи.
