Сьогодні знов зустрілись вільне серце й доля;
Якби ж могла вона нести його в долонях,
Щоби не плакало воно й не хвилювалось,
І все, намічене в житті, таки збувалось!
Та серце вільне – важко з долею дружити.
Схотілося комусь їх раптом… одружити.
Палало воно довго, тай… згоріло,
Бо доля так до нього й не дозріла…
19.11.2012.
Ганна Верес.
