Ступає ангел у холодний морок.
На тілі рани. Рани і побої.
Гаряча кров скрапає по руці
І сльози ллються по його лиці.
Ось він іде. У серці несе біль.
Таку нестерпну й небажану ношу.
Він розумів, коли пригрів
Людину - голодну, голу, босу.
Він знав, що в наслідок такої
Палкої, ніжної, п'янкої
Любові. Буде він страждати
Й не зможе більше він кохати.
Та все ж, він покохав її.
Тепер їм місце на землі.
