Заплутані лінії, розірвані відстані
Ти наче ВСЕ будуєш з піску
І хто б не спасав тебе, ти все без вільності
Шукай не рятунок, а посмішку ту
Ту, що піднЕсе тебе десь до космосу
Ту, що віллється у душу крізь темінь
Вона ж і врятує від сірого мороку
Й наповнить водою життя всі пустелі
