Чомусь закрався сум до мого серця
Заліз немов під ковдру і сидить.
Не можу я почути, не озветься,
Не можу розбудити, бо не спить.
Заліз він спогадом сумним у мою душу
Заривсь у гору скинутих думок.
Моє натхнення й віру трішки зрушив
І знов сумної нотки голосок.
