Як кульбабами зацвіла
Озвіріла долина слів.
Так мене ти одразу втяла
На окремі кусочки снів.
Я гидую жіночий рід.
В мене присмак ще того болю.
Ми не той сотворили плід.
Не сім'ю народили, а волю.
Ти мені й не потрібна вже,
Але хочу втопити спогад,
Де твій погляд мене береже,
Де ще спільна у нас дорога.
