У ту зоряну ніч
Соловейко співав,
Про кохання пісні,
Тьохкав та щебетав.
У вишневім саду
Слухав я солов`я,
І тебе молоду
Пригадав тоді я.
Всю чарівність твою,
Пристрасть й смак твоїх губ,
І твоє: “Я люблю”
І столітній наш дуб.
Ми клялися під ним
Вічно й вірно кохать,
Він був місцем святим,
Де не можна брехать.
Та життєва ріка
Підхопила і нас,
Вкоротила віка
Й вогник щастя загас.
Соловейко замовк,
Блідий місяц сіяв,
Все спинилось немов,
Я в задумі стояв.
Ти навіки пішла,
Залишила цей світ,
Де зі мною жила
Двадцять люблячих літ.
Є лиш згадка про ніч,
Як тебе цілував,
Як любовні пісні
Соловей нам співав.
21.10.02.
