У тому радощі шукає
Де їх ніхто не помічає,
За щирість дяки не чекає,
Хоч не тому життя навчає.
І не потрапить відповісти
На всі незлічені образи.
Слова її, як роси чисті, -
Не відлякає і не вразить.
Злостиві звуть її – блажена,
Або й таке - не чує болі.
Вона ж - лиш Богом бережена,
Що нічиї не ранить долі.
