Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Ти скажи…просто скажи… - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Лія***, 25.06.2013 - 16:15
Дуже щемливо, трепетно.. Жіноча саможертовність і жіноче терпіння здаються безкрайніми.. але край все таки існу€... і тоді без вороття..
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так і є , Ліє, щиро вдячна за розуміння ![]() ![]() ![]() Д З В О Н А Р, 25.06.2013 - 15:00
Якщо жінка хоче мати взаємні почуття, то вона повина мислити і почувати приблизно так. Бо щастя не буває однобоким... На Ваш відгук я чекав довно, як на першого критика. Бо він написаний, як відповідь на Ваш вірш. Що ж тепер можна його і надрукувати. Спасибі за Вашу коментар. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ваш твір справді прекрасний, а відповідь забарилася через дачні роботи, літо майже все там. А мій вірш... це розмова жінки з собою, сумніви, почуття, чекання... і ось такий вийшов роздум ![]() ![]() ![]() ![]() Д З В О Н А Р, 21.06.2013 - 18:54
![]() ![]() ![]() Ти прийди! ТЕБЕ ЗДАЛЕКУ НИНІ побачу, Ти постукай! І Я ЗРАЗУ ВІДКРИЮ ТОБІ. ВСЕ, ЩО БУЛО КОЛИСЬ Я НАВІКИ пробачу, БО ЧЕКАЮ НА ТЕБЕ, ПОХИЛИВШИСЬ В ЖУРБІ. Подзвони! ЗА СОТНІ МИЛЬ ТЕБЕ Я ПОЧУЮ. Напиши! Я ТАК ДАВНО НЕ ЧИТАЛА ЛИСТИ... БО БЕЗ ТЕБЕ В СЛЬОЗАХ Я І ТУЖУ Й сумую - ВСЕ, ЩО БУЛО МІЖ НАМИ, РОЗУМІЄШ ЛИШ ТИ. Ти поклич! Я НІЗАЩО УЖЕ не спинюся. ЗА ТОБОЮ ПІДУ НА КРАЙ ЦІЄЇ ЗЕМЛІ. Я НА ТЕБЕ ЗАВЖДИ щиро БОГУ МОЛЮСЯ МОЄ ЩАСТЯ У ТОБІ І НАЛЕЖИТЬ МЕНІ... Прокричи! ЩО ВІДСТАНЬ... КОЛИ ГОРИ луною. ТИ мені ЛИШ скажи, скажи - "Я ВІРНО люблю!" НА ПЛЕЧЕ Я схилюся ЗАСТИГНУ німою. Прошепчи… Я ж поруч З ТОБОЮ ЗАВЖДИ стою... ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вразили, Дзвонаре, красою слова і душі у слові, багатством і силою почуття, дякую щиро за вірш ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна, Галинко..., за візит ![]() ![]() ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що забігали до мого слова, рада зустрічі ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Лидия Науменко, 05.06.2013 - 11:34
Вiрш гарний! Але, можливо б 2-й ст. так:Подзвони, але вже не почую, Напиши, прочитаю не я. I тобi не пiзнать, чи сумую, Чи вiд слiз вже сама не своя. ![]() ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лідо. Вдячна тобі і за рекомендації. Мабуть, 100 разів я вже виспівувала і переставляла слова, а виходить ще не все. Дивно, але для його звучання не приймається проста мелодія, я шукаю та усе щось збивається, спробуй прочитати ритмом усі рядки не зупиняючись...як третій (куплет)катрен... ![]() ![]() ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада і вдячна за зустріч ![]() ![]() ![]() Ольга Струтинська, 03.06.2013 - 20:50
Ви знавець психології жіночої душі .І не тільки в цьому вірші . До тонкощів ,до ледь помітного поруху душі . ![]() ![]() ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олю, так давно не чулися, рада зустрічі. ![]() ![]() ![]() ![]() |
|
![]()
|