До болю солодко-терпкого доведене тіло,
Рельєфи на шкірі покрились росою немов:
Між наших галактик назустріч яскраво зоріло
Фантом-почуття у сузір’ї, що зветься "Любов".
Сольфеджіо враз збагатилось інертністю звуків,
Лягли паралельно орбіти, немов нотний стан...
Сірів небокрай, ми з тобою тримались за руки -
До краю світів, де гармонія вічна й проста.
Вибачте, що наїхала на Вас за вірша! Ви такий милий хлопець! А конкурс був недосконалим із самого початку, хотілося вправити його в нормальні рамки
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нічого!) Я ж подав його на конкурс ще за тижнів десь 2, як розпочалось голосування, а потім в перший день я побачив, що його не додали. Прокоментувавши такий "ігнор", я опублікував був його тут. А потім, згодом - побачив, що його таки додали до списку конкурсних робіт, от і з почуття відповідальності - і видалив був його звідси) Та то пусте! Згоден з Вами, Ліліє! ДЯКУ ВАМ щиро!!!