Я так люблю всміхатись до людей.
Люблю всміхатись любому і долі.
Я знаю, що усмі́шка - Прометей,
Ним світло знесене в земні юдолі.
Я так люблю всміхатись навесні,
Чекати літа з у́смішкою, щиро,
Крапе́льку світла - у́смішку нести,
Шматочок радості, що зорі засвітила.
Усмі́шка мила двері розчиня,
Пом'якшує, навіть, зболілі душі.
Всміхатись починайте ще здаля
І мир між вами буде непорушний.
Я так люблю всміхатись до людей...
От улыбки мир, действительно, светлей
(Помнишь, пел Енотик в добром старом мультике?).
Если б больше вот таких как ты людей,
Чаще были бы рассветы, реже - сумерки...
Молодчинка. Очень позитивная и добрая поэзия!
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я так давно не перечитувала свої вірші, що здивувалась - їх хтось читає?! дякую за такий приємний відгук
, приємно 
дякую за такий приємний відгук 
і душа 
. 
єдина мила посмішка.
