Кум повідав свому куму
Наболілу тему:
Про свою, про чоловічу -
Незручну проблему.
Кум не дуже здивувався,
Бо і сам страждає,
Заспокоїв свого друга:
-Хто цього не має...
Вік у нас уже поважний
І не ті годочки,
Є у тебе сини, внуки,
А у мене дочки.
І дружини нас з тобою
Не дуже турбують,
Заробимо більше грошей,
То як же цілують.
Та і я про це – кум каже,
Що не ті годочки...
І дружина давно мені
До одної точки.
Я не те, що вже не можу,
А не хочу з нею,
Про таку я, куме, мрію,
Щоб була зорею.
Щоб на неї я дивився
Щодня, як на диво,
І кохання у нас було -
Молоде, красиве.
І були удвох ми з нею,
Немов голубочки,
А ти мені, що дружина,
Внуки і синочки.
Я давно їм не потрібен -
А потрібні гроші,
Дорікає, що лінивий,
Уже нехороший.
А сама напне на себе
Вузьке і вульгарне
І думає, що цариця,
І що дуже гарна.
А моє ще, куме, серце-
Тріпотить, чекає,
Може станеться ще диво -
Мене покохають...
Кум уважно подивився
На друга і кума...
Що робити з нею будеш?
Ти про це подумав…?
2011р. Надія Таршин
ID:
382668
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 05.12.2012 16:19:00
© дата внесення змiн: 12.10.2014 21:37:26
автор: Надія Таршин
Вкажіть причину вашої скарги
|
