Я не йду...але змушений зараз тікати,
Зрікатись своїх поглядів,думок та почуттів,
Близька душею,але рідною тобі не стати...
Тобі не треба це усе,але я лиш хотів
Аби ти знала, таких як ти на світі мало,
Один лиш погляд замінить мільйони слів,
Те королівство,що я будував руками,впало
Залишки почуттів тепер збираю на землі...
До чорту все це,для тебе я би був зразковим!
І якщо треба,я б перевернув увесь світ навколо!
Замкнуте коло...мені було важко без тебе
Тепер той орган,що кохав,вже не б'ється між ребер.
В житті буває так,я розумію й не виню,
Але тепер моя душа,неначе ліс після вогню,
Я розумію,я відпускаю,але жалію
Про те,що вірив в таку нездійсненну мрію...́
