серцем до серця стикались удень
очі дивились шукали підмоги
губи боялись сказати —
руки легенько торкались
зайчиком грали на сонці перстені
комір кофтинки ледве тремтів
ти би вхопила подих в легені
лиш би зумів
серцем до серця зіткатись вночі
аби руки твої обплітали
що ж відтепер існує солодше ніж ти
не хочу ніколи я знати
