Не край моє серце своєю красою!
Сховай свої перси й чар-зілля очей,
Бо я захворію навіки тобою,
А серце безвихідь огнем обпече.
Ти – юна лілея, розбещена літом,
Я – вітер осінній, розмитий дощем.
Тобі ще цвісти, ароматом бриніти,
Мені ж тріпотіти між віттям жалем.
30.05.2012р.
