Така непоправима суєта, -
У кожного свій біль, своя тривога,
Тяжка вага в житті свого хреста,
Заслуженого, мабуть, чесно в Бога.
Чиясь душа – простягнута рука,
А в когось зачерствіла. Скажуть – камінь.
Дорога щастя зовсім нелегка,
Вона, здається, встелена голками.
Вона незрозуміла. Навмання
Ми знову зупиняємося. Досить.
Якби не було тіні незнання,
То як би загартовувався досвід?..
Якби не було тіні незнання,
То як би загартовувався досвід?.. -які правдиві слова. Завжди вчимося на своїх помилках і переосмислюємо власні цінності крізь призму набутого досвіду...
Halyna* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, це точно. Чужі помилки якось не так навчать, як свої