Не бійсь, нема на серці зла,
Бо вже давно тобі простила…
Я знаю, що я не свята,
Але тебе таки любила.
Усі казали, що дурна,
Таке ж ніхто не пробачає.
А я зробила, що змогла,
Хто любить – завше все прощає.
Тоді душі у тобі не чаїла.
Тепер же поплатилась за любов.
Твоє кохання – оніміло.
Моє ж бурило далі в венах кров.
І як тебе простити за кохання,
За те, чого ніхто не пробачає?
Позбавив ти його дихАння…
Та той хто любить завше все прощає..
