І день цей спопеляю до крихти
І з вітром луска його й нутрощі геть
А в пекла задвірках свіча не схлипне
В вітальні ж буквар вивчає Смерть
П’є чай з зачерствілих черепів
І праведних й грішних , й наших
До болю знайомий набір слів
У розумі , наче в хащах
Станься знов водою
Й пензлюючи по всіх світах
Вийди із нас і обернися собою
Мов осад стане воском на устах
Німих , слова забувших
Не грітих травами гіркими
У власній совісті заблудших
Ми стали бліками крихкими
І ким би не були
З води ми й водою є
А Смерть по кімнатах лишає сліди
Шукаючи знову своє
