...бажання помсти прикріпить мене до землі сліпою
і я народилась, а ти встиг померти на день раніше.
Можливо тобою врятована,мусила б стати ручною,
бо той, хто за краєм ще слухає, вічність колише.
Маленьке життя зустрічають байдуже, хвилинно-
воно не чіпляється гірко за землю і тут ні звуку.
Надія тремтлива, ілюзія щастя - людина,
зосталася на трохи, пом"якшити смерті муки.
І хочеться помсти та хто в цій безглуздості винен?-
Заплакана матір і чорні в волоссі стрічки...
Не плакати тільки б,коли вона так на колінах,
не вірити б в долю і в світло нічної свічки...
Не просто мовчати, плекати пробачень зграю
і жити за двох, заплітати слова в щось рідне...
Я трохи затримаюсь - мовчки пісень співаю
пам"яті світлої, поки цей світ не зблідне...
Гарно написано, по-справжньому, емоції просто вирують!.. "І хочеться помсти та хто в цій безглуздості винен?" - саме цей рядок потрапив у самісіньке серце!
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую...
в певній мірі з цього рядка народився вірш...
