Про що тут можна говорити,
коли таке судилось всім,
у цьому світі і повсюди
потрібно жити в далині.
Від усього життя край світу,
яке мішає понад край
тим, що живуть у цьому світі
попри зізнання й все земне.
Які хоча й комусь мішають,
та не говорячи про все земне,
усі в можливість розгортають
усе єство, що в нас живе.
Та ми повисивши наклонність,
до того, що у нас було,
розповімо усім довкола,
про те, що в нас колись було.
А вже розговоривши нашу тему,
почнемо дальше ми її,
для тих, кому потрібно діти
усе, що тільки в нас живе.
Однак усю свою премудрість
ділити треба лиш тоді,
коли пізнають усю мудрість
й відвагу праведних сердець!
Усі й тепер у цьому світі
у кожен раз й попри усе,
у кожен крок, який здобуде,
для когось може й то усе.
Які багато наболіли,
і виринають понад край
з того ,що тільки в нас присутнє
ураз засяє на очах.
В момент пізнання ненароком
того, що було в нас колись,
і отого, що буде з нами
в майбутньому, а то й колись...
ID:
165004
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 08.01.2010 23:25:31
© дата внесення змiн: 08.01.2010 23:25:31
автор: задумливий
Вкажіть причину вашої скарги
|
