Метафора мене щасливить –
Я мружусь ласо, наче кіт.
Але коли "тропічні" зливи
Вихлюпує віршем піїт, –
Втрачаю насолоду звіра.
Де стежка зла, а де – добра?
Світи злилися в недовірі:
Подвійне дно, подвійна гра...
І словеса, як той орнамент
В палаці хитрого паші,
Сплітаються в подвійну браму
У передпокої душі.
