|
Найсвітліше почуття
В світі цім – любов,
У якій усе життя,
Знову, знову й знов,
Наче квітоньки, ростуть
Інші почуття
Світлі, що також цвітуть
Протягом життя
Буйно й пишно до кінця.
Тож любов усі
Сіймо у людські серця
У її красі
Неповторній, неземній,
Що не має меж,
На планеті цій земній,
У повітрі – теж,
Всюди, де життя пала,
Як вогонь палкий,
Щоб позбавити світ зла,
Що рід же людський
Чинить часто без жалю.
А лише одним
Словом лагідним «люблю»
Ми у всіх тих, з ким
Живемо, всі почуття
Темні, наче ніч,
Нищимо без вороття,
Мов невдатну річ,
В їхніх душах і серцях
Сіючи любов,
Ставлячи на гідний шлях
Їх, щб знов і знов
Лиш добро робили всі
Та любов несли
У її усій красі,
Де би не жили.
Євген Ковальчук, 10. 01. 2022
ID:
1056779
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.02.2026 19:56:00
© дата внесення змiн: 05.02.2026 19:56:00
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
