Ворог стирає нас з лиця землі,
І хоче зробити рабами.
Спалює золотий лан на ріллі,
Життя, що створено богами.
Ракетами села, міста бомбить
Одесу, Харків , Київ і Львів.
Каламутить Дніпро - не дає жить,
І зростив в Бога великий гнів.
Скажи, хто ти - такий, вражий сину ?!
Для чого, ти живеш на землі?
Ти - взяв зброю стріляєш в людину
Руки вимазані у крові.
А п'ята Божа заповідь ''не вбий''
Написана у книзі життя.
Щоб в людину не увійшов дух злий,
Не вбивав у матері дитя.
Ховаються всі люди в укриття!
Втікають від жахіття війни.
Кат насіяв град на людське життя
Вигнав на мороз серед зими.
Гудуть щодня сирени, тривоги,
А ворог наче скажений звір.
Далеко до весни - перемоги -
А ми хочем не війни, а мир .
А у цім вогненнім пеклі війни
всі боремось за своє життя.
Ми смертні люди - винні без вини
Є жертвами на троні царя.
Світ не може зупинить москаля,
Скажіть , хто від війни захистить?
А вогняний вітер віє з кремля, -
Прийшли, щоб шмат землі захопить.
Написали давно масони план,
Як взяти в полон Україну.
''Містер ІХ'' заморський паша - титан,
Розпалив війну божевільну.
Хоче надра, скарби землі мати,
Нажитись добре у цій війні.
Але нас захищають солдати,
Які кажуть царю вбивці - ''ні''!
Світ божевільний перейшов межу,
Крадії в законі - злочинці.
А тузи - бариги живуть в меду,
Загнали в глухий кут - вкраїнців.
Придворні бояри, вся еліта,-
Хочуть жить на широку ногу.
Дорвався блудний син до корита,
Богу переходить дорогу .
Ця епоха зла, жахіть, насилля,
Будують вілли, замки хами.
А кум, брат, сват - гуляє весілля,
Спалив дім своїми руками.
В цій війні винні царі на троні,
Продали цінний захист - майно .
Вся розкіш - у золотім батоні,
У голові вітер, в душі - дно .
У князів - власні літаки, яхти,
У швейцарських банках валюта.
Європі, Штатах розкішні замки
не страшна війна - зима люта.
Прийшла орда в наш край, в наш дім,
Літають дрони, як ворони.
горять вежі полум'ям вогню в дим,
Монахи в церквах б'ють у дзвони.
Всі смертні грішні , ніхто не святий,
Пам'ятаймо божі канони.
Коли цар будує замок скляний,
Він нехтує - божі закони.
Сьома свята заповідь ''не вкради''
Люби ближнього свого брата.
Сій зерно у ріллю, зрости сади,
Нагодуй хлібом свого брата.
Не дамо нікому Україну!
Це наш край, наша земля - наш дім .
Збудуємо храм - міцну родину
Щоб славити Бога - життя в нім.
ID:
1056670
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.02.2026 07:21:39
© дата внесення змiн: 04.02.2026 21:40:59
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
Не дамо нікому Україну!
