СКАЖИ, ХТО ТИ - ВРАЖИЙ СИНУ

Ворог  стирає  нас  з  лиця  землі,
Хоче  зробити  нас  рабами.
Спалює  золотий  лан  на  ріллі,
Життя,  що  створено  віками.

Ракетами    села,  міста  бомбить
Одесу,  Харків  ,  Київ  і  Львів.
Каламутить  Дніпро  не  дає  жить,
І  зростив  в  Бога    великий  гнів.

Скажи    хто  ти  такий  вражий  сину  ?!
Для  чого  ти  живеш  на  землі?  
Ти  взяв  зброю  стріляєш  в  людину
 Руки  вимазані  у  крові.

А  п'ята  заповідь  Божа  ''не  вбий''
Написана  у  книзі  життя.
Щоб  в  людину  не  увійшов  дух  злий,
Не  вбивав  у  матері  дитя.

Ховаються  всі  люди  в  укриття!
Втікають    від  жахіття  війни.  
Кат    насіяв  град  на  людське  життя
 Вигнав  на  мороз  серед  зими.
 
Гудуть  щодня    сирени,  тривоги,
А  ворог  наче  скажений  звір.  
 Далеко  до  весни    -  перемоги  
А  ми  хочем  не  війни,  а  мир  .

А  у  цім  вогнянім    пеклі    війни
всі  боремось  за  своє  життя.
Ми  смертні  люди  -  винні  без  вини
Є  жертвами  на  троні  царя.

Світ  не  може  зупинить  москаля,
Скажіть  ,  хто  від  війни  захистить?
А  вогняний  вітер  віє  з  кремля,  
Прийшли,  щоб  шмат  землі  захопить.

Написали    давно  масони  план,  
Як    взяти  в  полон  Україну.
''Містер  ІХ''  заморський  паша  -  титан,  
Розпалив  війну  божевільну.

Хоче  надра,  скарби  землі  мати,  
Нажитись  добре  у  цій  війні.
Але  нас  захищають  солдати,
Які  кажуть  царю  вбивці  -  ''ні''!

Світ  божевільний  перейшов  межу,
Крадії  в  законі  -  злочинці.
А  тузи  -  бариги    живуть  в  меду,
Загнали  в  глухий  кут  -  вкраїнців.

Придворні  бояри,  вся    еліта,-
Хочуть  жить  на  широку  ногу.
Дорвався  блудний  син  до    корита,
переходить  дорогу  Богу.

Ця  епоха  зла,  жахіть,    насилля,
 Блюдолизи    -    стали  богами.  
За  наше  добро  роблять  весілля,
Будують  вілли,  замки    хами.

В  цій  війні  винні  царі  на  троні,
розпродали  народне  майно  .
Вся  розкіш    -  в  золотім  батоні,
У  голові  вітер,  в  душі  -  дно  .  

Прийшла  орда  в  наш  край,  в  наш  дім,  
Літають  дрони,  як  ворони.
горять  вежі  полум'ям  вогню  в  дим,
Монахи  в  церквах  б'ють  у  дзвони.

Всі  смертні  грішні  ,  ніхто  не  святий,  
Пам'ятаймо  божі  канони.  
Коли  цар  будує  замок  скляний,
Він  нехтує  -    божі  закони.  

Сьома  свята  заповідь  ''не  вкради''
Люби  ближнього  свого  брата.
Сій  зерно  у  ріллю,    зрости  сади,
Нагодуй  хлібом  свого  брата.

Не  дамо  нікому  Україну!
Це  наш  край,  наша  земля  -    наш  дім  .
Збудуємо  храм  -  міцну  родину    
Будем  славити  Бога  у  нім.



 





 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056670
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2026
автор: Чайківчанка