Ви і сум? Що ж, будьте як удома...
У запиленій моїй кімнаті —
Тіні пережитого і втома.
Морок? Ні, не треба проганяти!
Мла — немов по світлому жалоба.
В сутінках живе душа моя там.
Самота і тиша до вподоби,
Не жалкую — тішуся минулим.
Ви і сум. Як звичка... Як хвороба.
Час укриє спогад серед мулу:
Що палало полум'ям — у тліні,
З жалем я дивлюся на прибулих.
Ви і сум. Дуетом і понині —
У рожевих снах, звучанні рими.
Час оздобив серце в білий іній.
Зимно.
