Як любо восени та на фізру ходити.
Ласкає сонечко напівоголені тіла, літає павутиння в повітрі, ніби в казці.
Учні не спішать. Вовочка теж.
Він помітив, що в сусідньому саду зріють яблука. Тому не втрачав даремно час, взяв яблуню та й обрусив, помічник.
Обурений сусід позбирав ці яблука в пакет та й розлючений поніс їх до школи, де бігала юрба в спортивник шортах, йому так захотілось випустити з себе пар, сказати:
-Доїдайте й те що залишилось ненаситні.
Але коли він ступив на майданчик , до нього чемного привіталаь молода учителька.
Зніяковівши, він зміг лише вимовити одне слово:
-Пригощайтесь.
Вона все зрозуміла.
Діти вишукувалисьтим часом в шеренгу.
Розрахувались на перший, другий, щоб перші номера зробили два кроки вперед.
Вона, як завжди, окреслила план занять:
Спочатку хлопчики розминаються, а дівчатка біжать три кружки, потім дівчатка проводять на лавочці гімнастичні вправи, а хлопчики біжать шість кругів.
Вовочка:
-А ви, арія Іванівно?
-А я - не дівчинка, Володимире, для вас у мене індивідульні заняття після уроків - навести порядок у садку і продовжити дружні стосунки з он тим, симпатичним мужчиною.
*Всі як опеньки в лісі*
Осінь.
Школа.
Уроки.
Все як завжди.
І час кажуть той же - старовинний годинник весить на стіні і двічі на добу показує вірний час.
І діти як діти, веселі, гомонять, не можуть висидіти ці сорок пять жахливих хвилин, під наглядом цих всевидящих чотирьох очей.
І наука ця якась прадавня й нікому не потрібна.
От вони й вирішили, полеглити свою незавидну участь:
-Пані вчителько, а можна ми перекусимо, нам зранку ніхто вдома й чаю не налив.
Вчителька и то добра душа чи вирішила час потягнути, боя к кажуть солдат спить служба іде, дозволила їм пять хвилин, попити кофе на щось на зуб покласти, а ксласти скажу вам там було, що від їжі потфелики аж репали, про що про що а про це батьки подбали.
Ото вони перекусили й знову проявляють ініціативу, а можна при навчанні використовувати технічні засоби навчання -ШІ?
-Звичайно, любі, чому б і ні.
З цього часу і у учнів і у вчителів життя наладилось - одні відмінники, одному директору головна біль - де стільки золота викопати на таку кількіість золотих медалей.
А тут ще висунули пропозицію вчителя не називати по батькові (підкреслили, що ти ніхто і звати тебе ніяк): іде директор, а маленький здобувач освіти (це зараз так треба називати учнів) пищить тоненьким голосочком: -Пане Іване, я не хочу вчитися! А вже від 5-6 класу слово "пан" зникне, бо який вчитель пан? Господи, прости нас грішних, бо вже щось таке робиться, що нормальній людині і подумати страшно!
А їдуть люди в маршрутці - їх висажують примусово то наче нормально, чи найприймали, що можуть тіпа виїхати, а на кордоні їх завертають і повідомляють з либою на обличчі - Коституція на паузі,
а всіх чоловіків знищують - це нормально?
Нормального в країні уже не буде, щасливий той чиї діти уже дорослі, щасливий той, хто не працює і не живе в цифрі, в цифровому концлагері, та не дойшло до більшості і не дойде де вони зараз, вони думають, що там же, а то не є так.
Страшно те, що й повернутись назад неможливо й майбутнє нам готуюють жахливе, просто люди не усвідомили, що нам готують, тому всі угоди таємні і ці трасти під семи печатками.
яке міністерство такі й пропозиції,
голову слід включати - є дійсно діти, які 12 років вкалували як прокляті, зіпсували собі психіку й зір і мало того, що медаль при вступі не враховується, ще й не вручається, стид і срам такому міністерству, діти втрачають взагалі стимул навчатись, школа тоді взагалі навіщо?
Є й пропозиії кількість вчителів, лікарів зменшити вдвічі,
а прості люди не мають прав ніяких взагалі.
Я за медалі, за щасливе дитинство і не підтримую жодну з цих пропозицій
А тут ще висунули пропозицію вчителя не називати по батькові (підкреслили, що ти ніхто і звати тебе ніяк): іде директор, а маленький здобувач освіти (це зараз так треба називати учнів) пищить тоненьким голосочком: -Пане Іване, я не хочу вчитися! А вже від 5-6 класу слово "пан" зникне, бо який вчитель пан? Господи, прости нас грішних, бо вже щось таке робиться, що нормальній людині і подумати страшно!
