Сон не йде, включає телек
Що ж там боброїдка меле…?
Зазвичай її дурня
Надає йому чуття
Ніби все іде по плану
І народ його, царя,
Любить палко і безмежно
Прям як мати немовля…
Ну а ще рітулі рожа
На якусь тваринку схожа
І щоб не вдягла чи зїла
Все х-йлу здається мило,
А несе таку пургу,
Вмить з нього збива нудьгу -
Як не «ядерку в сибір»,
То про «заднюю» в ефір…
(Головне така спокійна
Як наїдений упир).
Отже дивиться в екран
На засмажку симоньян,
А у неї з під волосся
Лізе на плече тарган...
Тут х-ло пульта хапає
І картинку наближає
(Справа в тим, що уві сні
Він з усім отим приладдям
Без напружень і на «ти»)
Придивляється, а там,
Чоловік марго тигран
Лізе в ухо і шепоче,
Як справжнісінькій шаман…
Гучність на пульту угору
«Що ж несе ота потвора!?»
Дивиться, а в боброїдки
Майже непритомний стан.
«...тільки не кажи нікому
Я до себе знову у кому.
Якщо хтось питати буде -
Я нічого не казав"
Симоньян бліда як сніг
(І солярій не поміг)
Затремтіла, як билина
Ледь не валиться із ніг,
А ху-ло вже так завівся
Нерви б'ють, що аж сказився
«Як це так, що він не в курсі
Новоспечених інтриг!!!»
Та для нього не питання
Виб'є вмить з обох зізнання
Знову це чуття шалене
(в'ялий навіть аж привстав)
Щось тече таке гаряче... -
Ліву ногу обісцяв!!!
Не лише від страху сцить
Сциться, сере і пердить,
Бо старий, а що поробиш!?
(зазвичай в не слушну мить).
Чекаю на продовження! 
